Як це не сумно для роботодавця, але працівники в робочий час ... їдять. Варіантів завжди кілька - офісна їдальня, найближче кафе, доставка обід в офіс, їжа швидкого приготування або домашні обіди в судочках. Яким саме буде харчування на роботі, залежить від фінансів і гастрономічних смаків, і від країни, звичайно.

Тема їжі - улюблена у китайців, особливо під час обідньої перерви. Далеко не у всіх великих офісах є власні їдальні. Якраз навпаки - повсюдно обіди готують і привозять кейтерингові компанії. Також китайці приносять з собою кілька судків - з першим, другим і десертом. Будь-яка офісна будівля оточена безліччю ресторанів, кафе та закусочних.

У США варіантів «обідньої перерви» багато - можна взяти з дому контейнер з їжею, можна пообідати в кафе компанії, можна замовити їжу в офіс або піти в найближчу закусочну. Однак, штатівський «бізнес-ланч» складається з сендвічів, чіпсів, газованих напоїв. А принцип слоу-фуду програє принципу «Час-гроші»: 51,8% працівників встигають з’їсти ланч протягом 20, або навіть менше хвилин.

У Німеччині до їжі ставляться серйозно, в компаніях на сніданки та обіди для співробітників грошей не шкодують. Якщо немає власної їдальні, то є окремий куточок, обладнаний всім необхідним для повноцінного обіду на роботі. Німці не люблять носити сніданки з собою, вони купують їжу поза домом. Хтось йде до корпоративної їдальні, хтось купує бутерброди і салати в супермаркеті, або готову їжу в кіосках на розі.

Звичайна картина в Парижі: у продуктових крамницях, булочних, міських супермаркетах мало не кожен 2-й покупець розплачується «ресторанним чеком» або «чеком на обід». На чеках - сума від 5 до 20 євро. Так в соціально орієнтованій Франції вирішується питання з харчуванням співробітників, які не мають можливості відвідувати корпоративну їдальню.

Особливість обідньої перерви в Ізраїлі - «сієста», адже клімат жаркий. Як і в інших спекотних країнах, з 2 до 4 годин дня в невеликих магазинах і конторах життя завмирає. Зазвичай, цей час використовується для обіду, прийняття душу, або іншого. Робочі харчуються вдома, беруть їжу з собою, заходять в кафе, або купують їжу на вулицях.

У Варшаві, наприклад, через кожні 100-200 метрів можна заглядати в ресторани і кафе, бари і фастфуди, в дрібні крамниці, які торгують їжею. Всі ці точки активно використовуються місцевим населенням для того, щоб перекусити під час обідньої перерви, тобто сходити на бізнес-ланч.

Що стосується українського офісного планктону, то він купує обіди за власні кошти і вважає за краще обходитися лише другими стравами. Тих, хто може дозволити собі повноцінний обід в кафе або ресторані - менше ніж третину, що дуже сумно.